Сьогодні ім’я оперної співачки Людмили Монастирської добре відоме шанувальникам опери в усьому світі. Уродженка Лівобережної Черкащини підкорила мільйони слухачів красою свого унікального лірико-драматичного сопрано та акторською майстерністю. Найкращі оперні театри світу вважають за честь запросити її на свою сцену, але щоразу після гучного успіху за кордоном Людмила Монастирська повертається додому, в Україну.
Незважаючи на світове визнання, Людмила Вікторівна не любить, коли її називають “зіркою” чи “примадонною” і впевнена, що для оперної співачки талант – лише маленька частинка успіху. Головними ж є сила волі та наполегливість у досягненні мети. Більше на cherkaski.info.
Людмила Монастирська
Співати, як дихати
Майбутня співачка з’явилася на світ 25 травня 1975 року в старовинному козацькому селі Іркліїв Золотоніського району Черкаської області. Її родина не мала відношення ні до театру, ні до музики, однак, як розповідала Людмила Монастирська в одному з інтерв’ю, з раннього дитинства вона чула спів мами, педагога-філолога, для якої співати було так само природно, як дихати. Саме мамині пісні заронили в душу дівчинки зерна любові до музики та співу, і подарували мрію – виступати на головних оперних сценах світу нарівні з видатними вокалістами сучасності.
У віці 15 років Людмила стала студенткою Київського музичного училища ім. Глієра, де її педагогом був Іван Гнатович Паливода, старший брат легендарної української співачки, також, до речі, уродженки Черкащини, Діани Петриненко. Іван Гнатович, курс якого Людмила закінчила екстерном, не тільки викладав своїй студентці ази академічного вокалу, але й прищепив їй любов до серйозної класичної музики.
Наступним серйозним кроком Людмили став вступ до Національної музичної академії, де вона навчалася вже у самої Діани Гнатівни Петриненко, яка щедро ділилася зі своєю ученицею секретами вокальної майстерності, що дозволило дівчині повністю розкрити свій співацький талант. Любов і вдячність до Діани Петриненко Людмила Монастирська зберігає й досі. Розповідаючи в інтерв’ю про свого улюбленого педагога, вона часто називає її “Діаночкою Гнатівною”. За словами співачки, Петриненко завжди залишається для неї втіленням найкращих людських і творчих якостей. “Взагалі, Діаночка Гнатівна для мене взірець у всьому: як дітей виховувати, як громадянську позицію обстоювати”, – зазначала Людмила Вікторівна в інтерв’ю.
Від перших успіхів до світового визнання
У 1997 році до Людмили Монастирської прийшов перший професійний успіх. Молода співачка стала переможницею конкурсу молодих виконавців імені М. Лисенка. Її блискуче виконання арії Аїди з однойменної опери Джузеппе Верді вразило досвідчених членів журі. Після переконливої перемоги в конкурсі Людмила отримала запрошення до Національної опери України. Однак через сімейні обставини роботу на головній столичній сцені довелося відкласти на 10 років. У 1998 році у Людмили народилася донька Анна, а наступного року співачка стала мамою вдруге – на світ з’явився син Андрій.
Дебют на столичній сцені відбувся у 2008 році і незабаром ім’я Людмили Монастирської стало візитівкою Національної опери України. Талановиту вокалістку одразу ж помітили і за кордоном, і на Людмилу посипалися запрошення від найвідоміших європейських оперних театрів. Під час свого першого виступу за кордоном, у Норвегії, співачка виконала головну партію Тоски в опері Дж. Пуччіні, а незабаром цю ж партію її запросили виконати в Німецькій опері в Берліні та на фестивалі Пуччіні в Італії.
На підмостках “Ковент-Гарден”
Важливим етапом у своєму творчому житті співачка вважає запрошення до легендарного Королівського театру “Ковент-Гарден” у 2011 році. Як правило, з моменту прослуховування до укладення контракту проходить не менше трьох років, однак професіоналізм і вокальні дані Людмили були настільки високими, що суворе правило було порушено. Дуже скоро їй запропонували виконати головну роль у постановці опери Джузеппе Верді “Макбет”, а в якості дублера знаменитої італійської співачки Мікаели Карозі запросили на головну роль в опері “Аїда”. А коли через якийсь час італійська зірка була змушена відмовитися від ролі за станом здоров’я, Людмила стала примою і в цьому спектаклі. За словами Людмили Монастирської, вона не звикла працювати впівсили, тому такий щільний графік вимагав від неї максимальної зосередженості, самодисципліни і повної віддачі. Завдяки цьому, українська співачка чудово впоралась з обома ролями.
Людмила Монастирська в опері “Макбет”
Тріумф у “Ла Скала” та “Метрополітен-Опера”
У тому ж 2011 році вона з успіхом гастролювала в США. Людмила зізнається, що їй було дуже нелегко поєднувати напружений робочий графік із вихованням дітей, тому при будь-якій нагоді вона летіла в Україну, щоб набратися сил від рідних місць і спілкування з близькими людьми. А потім з новими силами поверталася до улюбленої, але дуже важкої роботи. Справжнім святом були для співачки нечасті моменти, коли на канікулах діти приїжджали до Лондона, щоб почути маму в шедеврах світової класичної музики.
Інтерес до творчості Людмили Монастирської зростав рік від року. Її унікальним голосом насолоджувалися любителі опери в легендарному театрі “Ла Скала” в Мілані, на сценах берлінської “Німецької опери”, Нью-Йоркської “Метрополітен-Опера” та інших престижних майданчиках Європи та Америки. Серед її партнерів по сцені – знаменитий тенор Пласідо Домінго, Лео Нуччі, Андреа Бочеллі та інші знаменитості.
Після важких спектаклів – українські пісні
Прекрасний голос і акторська майстерність Людмили Монастирської отримали високу оцінку публіки та музичних критиків, які назвали її продовжувачкою вокальних традицій найвеличніших зірок оперної сцени всіх часів – Соломії Крушельницької, Марії Каллас, Монсеррат Кабальє. Однак ціна успіху на оперній сцені висока: “Наша праця, із чим би її не порівнювали, усе ж дуже нелегка (двома крихітними зв’язками ми заробляємо на життя). Скільки потрібно праці й уміння, щоб підтримувати цей тонкий інструмент у робочому стані, необхідно багато чим жертвувати, від багато чого відмовлятися!”, – зізнавалася Людмила в інтерв’ю. За її словами, відпочити і розслабитися після концерту їй допомагають українські пісні, які вона співає для душі в гримерці після спектаклю. Серед найулюбленіших – народна пісня “Ой у вишневому саду…”
“Пишаюся тим, що я українка”
Незважаючи на те, що Людмила Монастирська бажаний гість на найкращих оперних сценах світу, вона завжди пам’ятає про свою Батьківщину. “Дуже пишаюся тим, що я українка! Дякувати Богу, маю змогу представляти українську вокальну школу в найкращих театрах світу. Хай там де я співаю і в якій країні перебуваю, завжди пам’ятаю, звідки я і де моє коріння. Ця думка надихає мене до праці, до творчості, до життя…”
Любов до рідної землі допомогла їй зберегти мужність і віру в перемогу після початку повномасштабного російського вторгнення. Незважаючи ні на що, Людмила та її діти залишаються жити в Києві, поділяючи з киянами всі труднощі та небезпеки. І хоча гастролі, як і раніше, не дозволяють Людмилі Монастирській надовго залишатися вдома, її серце завжди рветься в Україну. “Моє бажання — більше побути вдома, в Києві. Так себе відчуваю. Мої місця сили — рідний театр, історичний центр, де живу: Софійська площа, Михайлівський собор, Пейзажка, Андріївський узвіз, вулиця Гончара, Львівська площа”, – каже вона.
Людмила Монастирська зізнається, що їй більше до душі виходити на сцену в образі сильних героїнь, з характером і темпераментом. Напевно, це тому, що й сама вона жінка сильна, яка не приховує емоцій і здатна на сміливий вчинок. На початку війни, виступаючи в нью-йоркський Метрополітен-Опера, вона вийшла на поклон у фіналі опери Дж. Пуччіні “Турандот”, загорнувшись в український прапор. “Я хотіла допомогти, як могла”, — розповіла співачка в інтерв’ю виданню “Нью-Йорк таймс”.
Джерела:
day.kyiv.ua, musical-world.com.ua, fakty.ua, rozmova.wordpress.com, zn.ua/ukr,news.obozrevatel.com, sestry.eu, mus.art.co.ua.