Зі здобуттям незалежності українці не одразу схаменулися після радянської культури. ще довго на вітчизняних радіостанціях можна було почути старі російські хіти, де оспівували «прекрасні роки життя в ссср». Про те, наскільки глибокою є наша культура, доводилось доводити роками. Серед дієвих методів українізації були й тематичні фестивалі. Яскравим прикладом є «Трипільські зорі» та «Холодний Яр», про історію яких читайте далі на cherkaski.info.
«Трипільські зорі» нашої культури
Цей проєкт народився у 2008 році. Тоді ідеєю загорілися дві дівчини – Інна Шемет та Ольга Омельчук. Досвіду організації подібних фестивалів у них було, але їм вдалося не лише зібрати людей на дводенне культурне дійство, а зробити його щорічним. Відомо, що дебютний захід минув в стилі етно вечірки, на яку запросили десять гуртів, переважно, етнічних. Серед них були музиканти з Черкас, Києва, Полтави та Тернополя. І (увага!) серед запрошених гостей вечірки були й відомі тепер «Даха Браха», музика яких звучить, зокрема, у мультфільмі «Мавка» та серіалі «Спіймати Кайдаша». Ось так починались «Трипільські зорі».
Окрім музичної частини відвідувачі могли взяти участь у майстер-класах з вишивки, гончарства, народного танцю та гри на сопілці. Все це тоді розгорнули на території найбільшого парку в Черкасах. Конкуренцію цій ідеї тоді складали вже відомі українські фестивалі «Країна Мрій», «МазепаFest», «Тарас Бульба». Але організатори настільки вдало підібрали локацію та активності, що «Трипільські зорі» запалали неодноразово.
У 2011 році відбувся вже четвертий такий фестиваль. І це вже були два дні відпочинку в атмосфері етно. Враховуючи, що попередні сезони вдалися на славу, дійство вирішили провести в Долині троянд. Таким чином, організаторам вдалося розмістити кілька локацій та додати до програми дещо нове – виступи місцевого театру.
Варто зауважити, що цей фестиваль відкривав для черкасців та гостей міста гурти, які не набули ще тої популярності, як сьогодні. До вже згаданих додамо музичний колектив «Юркеш» – зірковий гість четвертого фестивалю. Тепер Юрко Юркеш відомий і завдяки участі в гурті «Скрябін».
Загалом, від 2008 року дівчата організують 11 сезонів цього фестивалю, крайній з яких відбувся у 2019 році. Тоді етно-вікенд став особливим завдяки проведенню чайних церемоній під звуки тібетських чаш, афро танцям та музичним майстер-класам. Все це відбувалося у так званому «колі з трьох тополь» – постійна локація Долини троянд, яку свого оздобили металевою конструкцією, не зачепивши стовбурів.
В іншій частині парку відвідувачів традиційно розважали місцеві гурти та колективи з різних міст. Ясна річ, найцікавішою частиною концерту були виступи етно-гуртів, оскільки цей фестиваль дозволяв публіці почути й побачити нових зірок української культурної сцени. Тоді це були «ДримбадаДзиґа», «Гуляй город», «The Вйо». Тоді для більшості вони стали справжнім відкриттям.
«Холодний Яр»: історія кличе
А це чи не наймолодший фестиваль Черкащини, започаткований у 2015 році. Назва «Холодний Яр» обрана не випадково, оскільки тут все нагадує про нескореність українського духу, боротьбу за свободу й звитягу предків. Місця для його проведення організатори обрали різні, але враховували можливість розмістити максимальну кількість наметів, сценічне та звукове обладнання. Найголовніша вимога заходу – ніякого алкоголю.
Тут говорили про історію України, проводилися літературні читання й навіть поетичні батли. Із кожним роком фестиваль потребував більше простору, адже побувати на ньому хотіли тисячі. Доводилося підлаштовуватися під попит. Крайній фест відбувся в 2019 році в Суботові. І хоч локація дозволяла прийняти велику кількість гостей, тут не було світла. На місце проведення його довелося проводити самотужки.
На відміну від попереднього етно-фестивалю, «Холодний Яр» був щорічним. Лише у 2020 році у зв’язку з пандемією Covid-19 його перенесли. У 2023 році захід минув у холодноярських лісах. Тоді його зробили пам’ятним на честь полеглих захисників та захисниць України, серед яких і учасники фестивальної команди. Ще одна його назва – «Фестиваль нескореної нації».
Чим закохали містян фестивалі?
По-перше, це непересічні ідеї, які стали не копіями, а продовженням інших українських фестивалів. Обидва мають наскрізну тему – культура та історія. Усе в українському стилі з максимальним поверненням того, чим жили наші пращури. Все це поєднувалося з потребами сучасного українця в розвагах та пізнанні своєї країни. По-друге, організатори роблять ставку не лише на відомих гостей, а обирають ті колективи, які відповідають характерам заходів.
По-третє, де ще зірками сцени можуть стати місцеві краєзнавці, історики, письменники та поети? А головне – долучитися до благодійної справи й допомогти українським захисникам. Адже з 2014-го організатори фестивалю почали волонтери, долучаючи до цього й фанатів «Холодного яру». На фінал завжди лишалось яскраве дійство – салют або ж фаєр-шоу, що було традиційним для більшості міських свят.
Історія цих фестивалів має три крапки. Чи зможуть їх влаштувати регулярно, залежить від ситуації в країні та фінансових можливостях. Та поки що попит на такі заходи залишається й попри буремні часи. І це дуже хороший знак.
