Всесвітній день ювеліра хоч і не відзначається в наш час, як вже відомі свята. Але й це свято потребує уваги тільки через цікаві історії ювеліра та її унікальних робіт. Кожна Прикраса набуває унікальності після відточення майстром. Про історії успіху міста на сайті Черкаси.ski
Нині, ручна робота цінується як ніколи, адже вона не має повторів і аналогів. Більшість ювелірних фабрик використовують сучасні технології та виробляють декілька тисяч копій одного й того самого виробу, яке втрачає цінність. Якщо зазирнути в далеке минуле, то майстр-золотар користувався попитом.
Не маючи ніяких особливих привілеїв та проживаючи у звичайному селі, вони дивували кожну жінку унікальною прикрасою. Мистецтво передавалося з покоління в покоління і спеціальних шкіл де цьому навчали не було. Дукачі – карбувалися у багатьох країнах Європи.
Назва “дукачі” пішла від слова дукат, тобто прикраса створена на основі монети. До срібної чи золотої монети припаювалось вушко, яке згодом можна було прикріпити до ланцюжка чи закріпити на одязі спеціальною булавкою. Дукачі свого часу вважалися символом заможності та нагородою для солдата за відзнаки.
Солдат отримавши таку нагороду повинен був деякий час носити прикрас на шиї, а вже потім передавати подароване дружині або своїй донці. З того часу і розпочиналась сімейна реліквія яка з часом переходила із покоління у покоління.
Саме виробництво дукачі зникло після того, як з’явилися нові монети з написами, а не змальованих з відомих жінок, як було раніше. Тому, з того моменту ремесло виготовлення залишилось тільки у пам’яті історії. В історії Черкащина займає значне місце у створенні дукачі.
Ремеслом дукацтва займалися Вереміївка, Загородище, Ірклієва, та Худяки. Вереміївські дукачі були найкращими у виготовлені точної та ювелірно складної роботи дукачі. Іркліївські майстри виготовляли унікальні рогаті та плетені дукачі. Так, історія Черкащини наповнена цікавими подіями та фактами.