Що ви знаєте про професію фотографа? Дехто скаже, що для цього необхідна відповідна освіта. Інші скажуть, що для цього потрібен дар. Однак черкаський фотомитець Ігор Єфімов вважає, що для створення фотографії треба вміти відчувати картину, яка склалась в об’єктиві камери. Ігор Єфімов став справжньою зіркою у царині фотографії практично лише завдяки власним зусиллям, не маючи дизайнерської освіти. Історію життя Ігоря Єфімова читайте на cherkaski.info.
Становлення Ігоря Єфімова як фотографа
Народився Ігор Єфімов у 1987 році у місті Черкаси. Свої здібності до фотографії Ігор Єфімов розвинув ще у шкільному віці. У 2008 році, тобто вже у студентські роки, Ігор отримав від батьків подарунок – свою першу цифрову камеру. Тоді ж майбутній фотограф вперше спробував засвідчити навколишній світ на професійний об’єктив. Ігор став відвідувати різноманітні курси та лекції з фотографування, паралельно беручи участь у всіляких конкурсах.
Хоч Ігор Єфімов має освіту менеджера з туризму, це не завадило йому реалізувати свої естетичні смаки через фотографію. Додатковим позитивним досвідом для Ігоря Єфімова стала трирічна робота у сфері журналістики. Сам Ігор Єфімов зізнається, що тоді він дуже запалився фотографічним мистецтвом:
«Я ходив по вулиці і фотографував все, що бачив. Уже тоді зрозумів, який жанр фотографії мене найбільше цікавить»
На ранньому етапі своєї кар’єри Ігор спершу спробував себе у галузі вуличної фотографії. Вуличні фото Ігор Єфімов сприймає як різновид документальних знімків, на яких застигає час і простір, ніби залишаючи глядача віч-на-віч із конкретним моментом з життя людей.
Тоді Ігор Єфімов зрозумів своє призначення: він буде показувати світові суспільні проблеми крізь призму фотовиставок. Тематикою першої виставки, як задумав Ігор Єфімов, стали б соціально вразливі прошарки населення – бідні та безхатьки. Але плани були перекреслені агресивною реакцією бідних людей на пропозицію фотографа стати головними героями його фотосесії. Після першої невдачі Ігор Єфімов не впав у відчай, подумки перераховуючи інші соціально важливі питання, які слід висвітлити. Наступною ідеєю стало фотографування важкохворих різного віку. Звісно, дуже чутливою є тема хворих дітей, за яких болить серце у кожної доброї людини.
Під час своєї роботи у газетній редакції Ігор Єфімов зазнавав певного тиску, а також мав відчуття, що він був не на своєму місці. Йому доводилося знімати постраждалих на місцях подій, бути у лікарнях і операційних. Якось Ігорю Єфімову доручили зробити фото для новини про бідолашного хлопця, який на ґрунті нерозділеного кохання вчинив самоспалення. Коли фотограф прийшов до постраждалого, то не зміг себе пересилити через вигляд хлопця, і в результаті Ігор Єфімов так фото не зробив.
Ще одним чинником тиску на Ігоря Єфімова стало його власне бачення фотографії як мистецтва. Хоч редакція цінувала його роботи, однак сам фотограф був іншої думки щодо своїх знімків. Особливо Ігор Єфімов не любив фотографувати масові заходи.
Відомі фотовиставки
Ігор Єфімов побував у багатьох країнах світу: США, Франції, Польщі, Австрії, Португалії, Хорватії, Молдові та інших. Така географічна різноманітність забезпечила фотографу свіжість творчих ідей, зважаючи на різні природу, пейзажі і міську архітектуру. Але все ж найкращим «знімальним майданчиком» для Ігоря Єфімова залишилась Україна. Про це фотомитець висловився так:
«Мені подобається знімати у своїй країні, я краще розумію поведінку людей, їх настрій, спосіб життя. Напевно, тому, що я один із них»
Ігор Єфімов порівнює свої стосунки з фотографічним мистецтвом зі стосунками між коханими чоловіком та жінкою. Фотограф зізнається, що перший досвід у галузі фотографії є дуже цікавим і захопливим. Проте з часом Ігор Єфімов звик до своєї справи, сприймаючи її вже більше як звичайну рутину, але це не означає, що його любов до фотографії згасла. Навпаки, любов лише перейшла на інший, більш зрілий, рівень, коли фотограф починає ставитись до власної праці з тихою любов’ю і відповідальністю.
Кульмінацією любові до фотографування є виставки, на яких Ігор Єфімов демонструє публіці свої знімки. Так, у 2017 році Ігор Єфімов організував свою першу відому виставку, на якій показав плоди 7-річної праці. Тут були виставлені 51 фотографія, які робив і відбирав Ігор Єфімов з 2010 року. Таким чином автор виразив черкащанам свій естетичний погляд на рідне місто. Виставка була організована за рахунок власних коштів фотографа та гранту, наданого міською радою на потреби мистецтва. Велику підтримку Ігорю Єфімову надала його дружина, з якою він познайомився на одній зі своїх ранніх фотовиставок.
У 2019 році Ігор Єфімов виставив на показ чергову серію фото, на яких засвідчене життя і сила духу українського військового Олександра Ходоса. Автора фотографій вразили біографія і життєрадісність українського воїна. У дитинстві Олександр отримав травму голови від удару копитом коня, а коли у 2014 році Олександр воював на Донбасі, боронячи країну, ця травма чудом врятувала чоловіка від снарядного уламка. Найбільше Ігорю Єфімову з цієї серії фото сподобався знімок, на якій Олександр обіймає свою доньку, коли її батько перебував на реабілітації.
18 червня 2021 року у Черкасах пройшла виставка, присвячена донорам крові і плазми. Захід тривав цілий місяць у торговому центрі «Піонер», бувши відкритим для усіх відвідувачів. Задум Ігоря Єфімова, покладений в основі концепту самої виставки, мав донести людям, що усі ми у будь-який момент життя можемо стати як донорами, так і пацієнтами. Не дарма фотограф зробив портрети людей основною експозицією виставки, наклавши їх один на одного таким чином, щоб показати схожість облич між собою. Так автор хотів сказати, що у нас у всіх тече одна і та ж кров, а тому займатись донорством не так вже і страшно, навпаки, – це є велике добро.
Ігор Єфімов і війна
29 серпня 2021 року, на День пам’яті захисників України, Ігор Єфімов організував виставку фотопортретів ветерані, які брали участь в «Іграх Нескорених». Ігри були проведені з метою підняття змагального духу та реабілітації українських військових.
На експозицію було виставлено 30 портретів, розміщених впритул один до одного. Таке розташування фото символізувало єдність духу як самих героїв виставки, так і української нації. Ігор Єфімов зазначив, що ветерани російсько-української війни є прикладами для усього суспільства – нескорені, відважні, цілеспрямовані.
Ігор Єфімов не оминув увагою також загиблих бійців. Полеглим фронтовикам фотомитець присвятив проєкт «Обличчя пам’яті». Вже у 2022 році Ігор Єфімов провів, мабуть, одну з найважливіших фотосесій у своєму житті. Тоді фотомитець зробив серію фото із дружинами полонених «азовців», аби нагадати світові про українських бранців.
Ідея фотосесії належала самим дружинам, як і костюми, у яких вони позували. Решту роботи виконував Ігор Єфімов, який з радістю допоміг жінкам, розуміючи значущість справи.
«І їм важливо, і для мене важливо було якось підтримати їх, тому я погодився відразу. І, звичайно, щоб суспільство не забувало»
Буденні проблеми фотографа
Фотограф, на жаль, може стати жертвою морального чи навіть фізичного насилля збоку звичайних перехожих, яким здається, що людина з камерою порушує їх приватний простір. Чимало неприємних і курйозних ситуацій сталося також і з героєм нашої статті.
Найменше, що може статися із фотографом на вулиці, зі слів Ігоря Єфімова, – це образи у його бік. Люди не завжди мають сміливість сказати щось прямо у лице, тому завжди слід бути готовим до перешіптувань за спиною.
Найбільший ризик потрапити у неприємну ситуацію – у людних місцях. Згідно із законами, публічні місця можуть стати об’єктом для знімання, однак, хто зі звичайних перехожих знає ті закони? Отак і стається, що у фотографа намагаються відібрати камеру чи, що гірше, побити. Якось Ігор Єфімов цілком випадково вліз у конфлікт з водієм тролейбуса, який подумав, що Ігор знімає його транспорт. Конфлікт, на щастя, вдалося владнати, але, без сумнівів, ситуація залишила доволі неприємний осад.
Поради Ігоря Єфімова для фотографів-початківців
Передусім Ігор Єфімов закликає любителів фотографії не зациклюватись виключно на цій сфері, радячи розширювати мистецький кругозір через кінематограф, живопис і скульптуру. На думку Ігоря Єфімова, велику роль відіграє культурна підкованість людини: скільки кінострічок та картин вона бачила, як у неї сформувався естетичний смак тощо. Коли мова заходить про кіно, то Ігор Єфімов радить обирати фільми не за акторським складом, а за режисерами та операторами, аби краще осягнути високе візуальне мистецтво.
Головне у цій справі – не соромитись. Ігор Єфімов закликає не уникати експериментів, а також не боятися демонструвати свої результати отчуючим. Сам Ігор Єфімов розпочав свій творчий шлях з експериментів, оскільки експеримент – це основний рушій не лише фотографії, а й усього мистецтва.