На початку «нульових» Черкаси започаткували чи не найграндіознішу фестивальну традицію. Із 2006 року у місті розгортають «Сцену людства» – міжнародний театральний фестиваль на базі Черкаського академічного музично-драматичного театру. Проєкт став першим кроком до мрії тодішнього керівництва закладу – зробити обласний центр магнітом для тих, хто полюбляє театр. Більше на cherkaski.info.
Головна театральна сцена Черкас
Масштабний фестиваль проходив у стінах обласного академічного театру, історія якого має й трагічні сторінки. Тому згадаємо біографію закладу. Все почалося у 1932-му із невеликого колективу з робітників, які організували пересувний театр. Наступного року колектив знаходить постійне місце для роботи – Черкаси, які були не окремим обласним центром, а районним Київської області. До повноцінної будівлі, яка проіснувала до 2015 року, дійшло за понад тридцять років. 1 вересня 65-го театр офіційно відчинив свої двері для глядачів. Тоді це був чи не єдиний в Україні заклад з урахуванням сучасним технологіям на момент зведення.
Цікаво, що статус обласного він отримав у 1963 році, коли колектив працював ще у старій будівлі. Починаючи від 1970-го і аж по 2008-ий театр очолював Алім Ситник – народний артист України. За цей час він поставив близько 90 творів, серед яких «Вишневий сад» Чехова, «Любов під в’язами» О’Ніла та «Князь Ярослав» Кочерги. Після нього чималий внесок в репертуар театру додали й наступники Андрій Жолдак, Петро Ластівка, Сергій Проскурня. Проте вистави на сцені не заграли б фарбами та не склали відповідного враження без робіт Данила Нарбута – відомого в Україні та за кордоном черкаського художника. Саме він роками створював декорації, що доповнювали театральну картинку.
Академічним черкаський театр став у квітні 2006 року з погодження профільного міністерства. Протягом наступного року сцену закладу обновили, як і глядацьку, яку відтепер прикрашала величезна люстра (майже п’ять метрів в діаметрі) з кришталю. Над нею працювали тернопільські майстри. Щоб її зібрати, було використано близько 17 тисяч декоративних деталей. Камерність та дух театру знищила пожежа 2015 року. Подія сталася вдень, на очах у перехожих понад дві сотні рятувальників приборкували полум’я. Та все ж вогонь знищив понад 500 квадратних метрів площі. Даху, як такого, не існувало. Сцена та глядацька зала були зруйновані. На ремонт закладу знадобилось шість років та близько 200 мільйонів гривень з міського та обласного бюджетів і Державного фонду регіонального розвитку.
Сцена театру для «Сцени людства»
Отже, перший театральний фестиваль у Черкасах відбувся в березні 2006-го. Досвіду реалізації таких проєктів не було, проте до цього трупа чимало гастролювала маленькими європейськими місцями. Стало зрозумілим, що розмір немає значення, а театральному фестивалю в Черкасах бути. Для дебюту обрали загальну концепцію – сучасний погляд на класику. Серед усього по-сучасному показали твори Чехова, Гоголя, Сковороди. Приїхали тоді зі своїми версіями класичних творів колективи з Києва, Львова та Чернігова. Пізніше стане зрозуміло, що не все ідеально в технічному плані, зокрема, якість покриття сцени було застаре. Але гості достойно відпрацьовували своє і, як кажуть в народі, сміття з хати не виносили. Сам народ викуповував квитки на фестиваль і зустрічав подію аншлагами.
Тривала «Сцена людства» кілька днів, бувало, що й майже тиждень черкасці та гості міста могли насолоджуватися класикою з присмаком модерну. Цікаво, що на рекламу витрачалися не надто, а про старт фестивалю сповіщав величезний банер на фасаді закладу та кілька афіш у центрі міста. Але славу про захід розносили самі ж глядачі, які хоч раз побували на виставах в межах проєкту. З роками фестиваль почав збирати трупи з інших країн. Наприклад, в сьомому сезоні взяли участь колективи з Білорусі, Румунії, Франції. Тоді сценою для постановок слугувала не лише традиційна зала обласного театру. Брестський театр зіграв «Мрію про Дон Кіхота» просто неба на Соборній площі.
А в 2016 році мав приїхати театр з Буркіна-Фасо, проте не склалося – виникли проблеми з оформленням віз. Організаторам довелося робити заміну. Київський академічний театр підстрахував закордонних колег, зігравши тоді постановку «Синій автомобіль». До речі, того року було досить складно реалізувати проєкт, адже це був початок після пожежі та ремонту. Репертуар довелося скоротити, а глядачі змогли побачити лише чотири вистави замість восьми. Менше з тим, і тоді практично всі квитки були розкуплені.
«Фортуна» замість «Сцени»
Власне, 11-ий фестиваль «Сцени людства», що відбувся у 2016 році, став останнім. Причини згортання цього проєкту могли накладатися одна на одну. Це і фінансова складова, на яку нарікали раніше, і початок пандемії COVID-19. На розвиток фестивалю вплинули й кадрові зміни. Та не варто думати, що Черкаси лишилися без театральної родзинки.
У 2016 році фестивальну естафету про театр підхопила команда «Фортуна фест». Ідейник проєкту, Нодарі Росопідзе, вирішив зібрати місцевих театралів та колективи з інших областей України. Варто зауважити, відкриття кожного сезону відзначалося екстравагантністю. Приміром, одного року перший день фестивалю розпочався в обласному художньому музеї. Кожного відвідувача зустрічали гучними оплесками решта гостей, що, погодьтеся, було несподіванкою для звичайного глядача.
Аби додати гостроти, протягом усього часу журі оцінювало роботу театральних колективів. Найкращий забирав головний приз. Та ніхто не покидав фестиваль з поганим настроєм. Для учасників і гостей організовувались спеціальні локації відпочинку та спілкування. А на завершення сезону влаштовувався бенкет. Що ж стосується популярності «Фортуни фест», у 2016 році захід відвідали дев’ять аматорських колективів. А в 2019-му чотирнадцять. До речі, тоді сезон присвятили пам’яті актора Богдана Ступки. Тоді ж вперше участь у заходах візьме дитячий театральний колектив однієї з черкаських шкіл.
Про ідейника «Фортуни»
Одного разу Нодарі Росопідзе назвав цей проєкт «театральною лабораторією». Режисер за фахом, він очолив черкаський «Палац молоді» й скориставшись цим, більшу частину програми розгортав саме у цьому закладі. До «Фортуни фест» додалася ідея провести ніч театру та фотовиставку в тему фестивалю. Навіть пандемія не скасувала подальших планів щодо проведення цього невеличкого, проте яскравого театрального фестивалю. І вже у 2021 році команда проєкту знову зібрала черкащан на триденне дійство. Тоді участь у заходах взяли понад 200 митців. Окрім постановок відвідувачі могли побувати на майстер-класах з акторської майстерності. Гостей фестивалю зустрічав «Олег Винник», якого тоді зіграв актор черкаського обласного театру Олег Телятник.
Цікаво, що участь у театральних постановках могли взяти не лише професійні актори, а й аматори. Такий шанс Нодарі дарував із задоволенням. Він вважав, що звичайний робітник, який хоче показати себе на сцені, повинен це зробити. Адже це і є самореалізація. Так само уважно ставився режисер і до дітей, які бажали показати свої вміння триматися на сцені та передавати емоції глядачеві. Митець пояснював, що те, що посієш в дитині, може прорости талантом.
