Діана Петриненко — видатна українська співачка, народна артистка України та одна з найвідоміших представниць лірико-колоратурного сопрано, чий голос став важливою частиною історії українського вокального мистецтва. Уродженка Черкащини, вона пройшла шлях від сільської дівчинки до виконавиці, яка підкорила провідні сцени та залишила помітний слід у національній музичній культурі. У цій статті на cherkaski.info розповідаємо про біографію Діани Петриненко, її дитинство та творчий шлях, особливості унікального голосу, найважливіші виступи й професійні здобутки, рішення залишитися в Україні попри пропозиції інших театрів, а також про вокальну спадщину співачки, яку вона передала наступним поколінням.
Дитинство на межі Черкащини та Полтавщини: джерело роду та історія незвичного імені
Майбутня легенда сцени народилася у 1930 році в селі Білоусівка на Драбівщині. Нині це територія Черкаської області, проте на момент народження дівчинки вона належала до Полтавщини.
Історія появи її імені гідна окремого оповідання. Коли немовля привезли з лікарні, воно постійно плакало, не змовкаючи ні на годину. У цей час у селі перебував уповноважений з Харкова (тодішньої столиці України). Почувши крикливу дитину, він порадив назвати її Діаною. Відтоді це ім’я набуло в селі такої популярності, що майже всі двоюрідні сестри дівчинки також стали Діанами.
Рід співачки походить із Сазонівки під Оржицею. Саме Оржиця стала для неї по-справжньому рідним краєм, де пройшли дитячі роки. Співати вона почала ледь не з того моменту, як вперше стала на ніжки. Величезний вплив на формування музичного світогляду дівчинки мав дідусь. Після чарки він часто співав тужливі народні пісні про чумаків та чайок, а мала Діана плакала разом з ним, глибоко співпереживаючи почутим історіям.
Навчання у консерваторії та закрита оперна сцена: чому співачка відмовила Ленінграду і залишилася в Києві
Професійний шлях Діани Гнатівни розпочався у стінах Київської консерваторії (Національна музична академія ім. П. І. Чайковського), де вона згодом закінчила й аспірантуру. Вона навчалася у класі доцентки, а пізніше професорки Марини Єгоричевої. Сучасники згадували Єгоричеву як надзвичайно фахову, ерудовану та душевну педагогиню. Саме у консерваторії студентка стала справжнім обличчям своєї альма-матер, блискуче представляючи заклад на концертах.
Попри унікальні вокальні дані, шлях на оперну сцену в Україні для Діани виявився закритим. Директор Київського оперного театру Віктор Гонтар не взяв її до трупи. Пізніше він пояснив своє рішення словами:
«Як добре, що я тебе не взяв у театр, тебе б там затоптали».
Водночас співачка мала можливості працювати за межами України. Видатний тенор Іван Козловський запрошував її стати артисткою Маріїнського оперного театру в Ленінграді, проте вона без вагань відмовилася і залишилася в Києві.
Творча діяльність артистки успішно розгорнулася на інших майданчиках. Спочатку вона була солісткою капели «Думка», а пізніше перейшла до Київської філармонії. У 1959 році Діана Петриненко стала лауреаткою Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Відні, що відкрило їй шлях до міжнародного визнання.
Репертуар, що підкорив світ: від класики Моцарта і Бетховена до українських романсів
Спів Діани Петриненко відзначався бездоганним фразуванням, чудовою вокальною технікою та надзвичайно чіткою інтонацією. За час своєї кар’єри вона гастролювала не лише Україною, а й активно виступала за кордоном, представляючи вітчизняне мистецтво (США, Канада, Японія, Італія, Франція, Фінляндія, Угорщина).
Її репертуар вражав жанровим розмаїттям та масштабом.
- Світова класика та симфонічні твори: артистка виконувала ораторію «Пори року» Й. Гайдна, «Реквієм» В. А. Моцарта, Дев’яту симфонію Л. ван Бетховена.
- Оперні партії та кантати: у її доробку були арії з опер Дж. Верді, М. Лисенка, а також партія сопрано в кантаті М. Лисенка «Радуйся, ниво неполитая».
- Українські романси та солоспіви: блискуче інтерпретувала твори М. Лисенка, Л. Ревуцького, К. Стеценка, Я. Степового, Д. Січинського, П. Гайдамаки, а також романси М. Глінки та С. Рахманінова.
- Твори сучасних композиторів: популяризувала ліричні пісні О. Білаша («Журавка», «Полтавська полька», «Веселий дощ», «Ніхто не винен»), Ю. Мейтуса («Розсипає сонце»), А. Кос-Анатольського («Соловей і троянда»), братів Майбород, І. Шамо.
Крім того, голос співачки можна почути й в кінематографі — її пісня звучить у фільмі «Ти — космос».
Особисте життя артистки: втрата чоловіка, сільський побут та творчий дует із сином Тарасом Петриненком
Попри високий статус, Діана Петриненко залишалася відкритою, привітною та працьовитою людиною. Вона зізнавалася, що любить фізичну працю: мала невеличкий город на дачі, доглядала за квітами й навіть придбала маленький тракторець, яким самостійно косила траву. Співбесідників вона часто розважала кумедними життєвими історіями, проте інколи додавала:
«Не така я весела, як здаюся».
Життя завдало їй важкого удару в 1980 році, коли помер її чоловік — Гаррінальд Петриненко, відомий журналіст і ведучий музичної програми «Чиста криниця». Попри велику втрату, Діана Гнатівна не зламалася і продовжила свій музичний та викладацький шлях. Її братом був Іван Гнатович Паливода, а справу продовжив син Тарас Петриненко — відомий український співак, композитор і поет. В останні роки своєї творчої діяльності вона з особливим натхненням виконувала пісні з глибокою національною ідеєю, написані її сином.
До власних регалій жінка ставилася з гумором і скромністю. Якось вона сказала:
«Якби мені ніхто не нагадував, що я народна артистка, я б давно забула».
Черкащина у серці та долі: від малого села до вшанування пам’яті
Зв’язок з рідним краєм залишався для Діани Петриненко святим протягом усього життя. Куток Білоусівки, де народилася співачка, місцеві називали «Маяк» — через комуну «Червоний Маяк», що діяла там у радянські часи. За словами самої артистки, перші ази музичної грамотності вона здобула саме в рідному селі. Вона згадувала, що Білоусівка була надзвичайно співочою: пісні лунали завжди — коли пекли коровай, коли народжувалася дитина або закладали нову хату, «щоб хата була весела».
Навіть ставши зіркою світового рівня, Діана Гнатівна регулярно поверталася на малу батьківщину. Вона зізнавалася:
«Серце вже за 20 кілометрів від рідного села починає стрибати у грудях».
Артистка часто зупинялася просто серед степу, аби вдихнути запах рідної землі. Під час гастролей Україною вона постійно відвідувала рідні місця, приїжджала з концертами та щиро спілкувалася із земляками. Особливо глядачам запам’яталося її виконання твору «Черевичок» Михайла Вериківського. Коли до районних клубів Черкащини під’їжджав концертний автобус, у якому разом із Петриненко їздив відомий гуморист і читець Андрій Сова, місцеві дітлахи радісно вигукували:
«Ура, Сова приїхала! З черевичками!».
Сьогодні постать видатної співачки є важливою частиною культурного спадку Черкаської області:
- Проєкт «Видатні уродженці Черкащини».
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького активно популяризує життєвий шлях артистки в межах спеціального просвітницького проєкту.
- Топоніміка в обласному центрі.
У місті Черкаси на честь співачки названо провулок Діани Петриненко.
- Ініціативи краєзнавців.
Голова Золотоніської районної спілки краєзнавців Григорій Голиш та місцева громада виступають за подальше вшанування пам’яті співачки — зокрема, пропонують назвати вулиці на її честь у рідних краях (смт Драбів та с. Білоусівка), а також започаткувати на Черкащині щорічний пісенний конкурс або фестиваль пам’яті Діани Петриненко.
Нагороди, вшанування пам’яті та безсмертна вокальна спадщина «золотого голосу України»
Талант Діани Петриненко отримав високе державне визнання. У 1970 році співачці надали звання народної артистки УРСР, а вже через два роки вона стала лауреаткою Державної премії України імені Тараса Шевченка. У 1975 році Петриненко отримала звання народної артистки СРСР. Серед її відзнак також — орден княгині Ольги ІІІ ступеня.
Діана Петриненко пішла з життя у листопаді 2018 року. Під час прощання в Києві її колеги не раз повторювали фразу:
«Сьогодні так вже не співають».
Її поховали на Байковому кладовищі. Пам’ять про співачку та педагогиню продовжує зберігатися і в музичному середовищі. 22 лютого 2021 року біля 18-го класу Національної музичної академії України урочисто відкрили меморіальну дошку на її честь. На церемонію прийшли друзі, колеги та учні артистки, серед них Людмила Монастирська, народні артистки Євдокія Колесник і Марія Стеф’юк, а також заслужений діяч мистецтв Геннадій Кабка.
Діана Петриненко залишила після себе значно більше, ніж перелік почесних звань і нагород. Її називали «золотим голосом України», а її творчий шлях став частиною історії українського вокального мистецтва. Вона виросла з народної пісенної традиції Черкащини, здобула академічну майстерність та зуміла донести українську пісню до слухачів у різних країнах світу.
Її спадщина живе у численних записах, у творчості учнів та у самій українській вокальній традиції. Саме тому пам’ять про Діану Петриненко — це не лише меморіальна дошка чи місце поховання, а передусім голос, який продовжує звучати через музику тих, кого вона навчала і надихала.