У невеликому селі, яке розташоване в Черкаській області, жила успішна сім’я Симиренків. Через деякий час вони заявили про себе на весь світ. На невеликому клаптику землі ці люди змогли звести величезний цукровий завод, а пізніше поклали початок науковому садівництву в Україні. Більше на сайті cherkaski.info.
Перші кроки в підприємництві
Син Степана Симиренка Федір перший, хто заявив про їхній рід. Коли батько пішов з життя, Федір потрапив у кріпосне право. Використовуючи свої унікальні здібності та любов до господарства, легко визволив з неволі свою велику родину. Мало того, що чоловік відмінно впорався з господарством графа Воронцова, ще й примудрився взяти в оренду млини, робити борошно, а потім продавати його. Федору благоволила доля, адже він вирвався з неволі й разом з братами став засновником успішної компанії під назвою “Брати Яхненки й Симиренки”.
Бізнес ішов добре, члени компанії додатково продавали худобу, зерно. Прибуток від торгівлі був настільки високим, що підприємці змогли придбати землю і почали займатися виробництвом цукру.
Цукрова імперія
У 1843 році сталося справжнє диво — бізнесмени Яхненко і Симиренко на околиці села Ташлик побудували один із перших в Україні цукрових заводів, де велося перероблювання буряків.
Завод був особливим, він випускав очищений рафінад. Новоспечений бізнес видався успішним, і вже через 5 років було відкрито другий завод у Городищі, який став одним із найбільших у Європі та приносив високий щорічний прибуток.
Селяни отримали дуже хорошу можливість заробляти пристойні гроші. Головним керівником підприємства призначили сина Федора Платона Симиренка. Хлопець на той період здобув економічну освіту у Франції, а це означало, що добре розбирався у важливих процесах ведення бізнесу.
Платон серйозно підійшов до обов’язків, покладених на нього. Він ніколи не сидів на місці, постійно намагався поліпшити виробництво, зробити його простішим. Завдяки хорошим підприємницьким здібностям, умінню збирати гроші, Платон зміг відкрити свій машинобудівний завод у Млієві, який займався виробництвом обладнання для цукрових заводів.
Аналізуючи дані істориків, можна стверджувати, що станом на 1861 рік у розпорядженні компанії було майно на суму близько 4000000 рублів. Крім цукрового заводу Симиренки мали у своїй власності маєтки в кількох українських містах. Такий великий успіх дався не легко, бо довелося багато ночей не спати, а старанно працювати.
У 1880 році Федір і Платон пішли з життя, їхнє дітище “Брати Яхненки й Симиренки” через борги за кредитами закрилося. Нащадки Симиренків вирішили не продовжувати родову справу, а розвивати садівництво.
Яблучні магнати
За життя Платон Симиренко був не тільки хорошим бізнесменом, а й відмінним садівником. За своїми садами, розташованими в Млієві, він пильно доглядав і вирощував нові плодові сорти. Його син Лев пішов по стопах батька і став одним із найшанованіших помологів.
Більшу частину своєї молодості Лев провів у Франції. Після повернення до Черкас, він заснував у Млієві помологічний розплідник. Ще до Симиренка в галузі плодівництва працювало чимало іноземних спеціалістів, але такого блискучого успіху, як Леву, не вдалося здобути нікому з них. Через кілька років після відкриття, його розсадник став найкращим у Європі.
Аналізуючи документи за 1912 рік, стає відомо, що на той період Симиренко мав близько 3 тисяч різних сортів дерев, ягідників, квітів. Серед них були яблуні, вишні, персики, аґрус і навіть троянди.
Саджанці, вирощені в Мліївському розпліднику, переправляли в різні міста Росії, Польщі. Результатом багаторічної роботи стали книжки Симиренка – “Генеральний каталог”, “Помологія” та багато іншого.
Найвідомішим плодом селекції помолога є сорт яблук Ренет Симиренка, який було названо на честь батька Платона Симиренка.